Варикозна хвороба (ВХ) - досить поширене поліетіологічне захворювання, яке характеризується прогресуючим перебігом з розвитком незворотних змін в стінках поверхневих, глибоких та комунікантних вен і оточуючих тканинах. ВХ страждає 15-17% населення України [7], а серед працездатного населення цей показник сягає 25% [5]. Актуальність проблеми посилюється тим, що при несвоєчасному лікуванні прогресування ВХ приводить до тривалих строків непрацездатності або навіть до ранньої інвалідності таких хворих.
Варикозне розширення вен нижніх кінцівок викликається багатьма причинами. Основними патогенетичними механізмами ВХ на думку багатьох авторів є поєднання конституціональної схильності і факторів, які утруднюють венозний відтік [7]. Серед таких факторів, поряд зі слабістю стінок вен і недостатністю їхніх клапанів, мають велике значення професійні чинники.
           Найбільш значимими є надмірні навантаження на нижні кінцівки, а також робота, пов’язана з тривалим стоянням і переходами [2, 5]. Тривале і часте підвищення внутрішньочеревного тиску, обумовлене напругою черевної стінки, створює перешкоду до відтоку крові з вен нижніх кінцівок. Особливе значення в розвитку ВХ має робота, пов’язана з тривалим стоянням (верстатники, складачі, хірурги), тому що при відсутності скорочення м`язів нижніх кінцівок випадає основний механізм, що сприяє відтоку крові з глибоких і поверхневих вен ніг. Виникненню і розвитку ВХ сприяє робота в зігнутому і напівзігнутому положенні тіла.
            ВХ розвивається, як правило, через 6-8 років після початку роботи у несприятливих виробничих умовах. Нерідке ВХ сполучається з плоскостопістю і грижами черевної стінки, що свідчить про системну слабість зв`язкового апарата в таких осіб. По мірі прогресування ВХ ускладнюється тромбозами і тромбофлебітами, а також трофічними розладами шкіри, аж до утворення великих варикозних виразок, що погано піддаються лікуванню.

ВХ супроводжується розвитком хронічної венозної недостатності (ХВН) [3].

Виділяють 4 ступеня розвитку ХВН [5]:
І. Компенсована форма.
ІІ. Варикозна форма посттробмофлебітичної хвороби.
ІІІ. Посттромбофлебітична хвороба з екземами, дерматитом, з прогресуючим перебігом.
ІV. З вазотрофічними виразками і тривалим перебігом патологічного процесу та, як правило, з неефективністю лікування, що проводиться.

Для лікування ВХ використовуються різноманітні методи хірургічного і консервативного лікування [2, 9]. В останні роки частіше застосовують препарати місцевої дії в схемах консервативного лікування неускладненої ВХ. При такому застосуванні створюються умови для максимального надходження і накопичення лікарських засобів в ураженій зоні. В якості одних із найбільш поширених препаратів, що застосовуються в комплексних схемах консервативного лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок, є гелі для зовнішнього застосування на основі метаболітних препаратів [1, 4].

У проведеній роботі в комплексних схемах лікування ВХ застосовувався вітчизняний препарат "Веногепанол", що випускається Борщагівським хіміко-фармацевтичним заводом. "Веногепанол" представляє собою гель жовтого кольору однорідної консистенції для зовнішнього застосування.

Має три основних діючих компоненти, що обумовлюють ефективність препарату: венорутинол, гепарин натрій та декспантенол. У 100г гелю міститься 2г венорутинола, 0,2499г (30 000 ME) гепарина натрію, 3г декспантенола.

1. Венорутинол - синтетичний аналог біофлавоноїда троксерутина. Троксерутин має біофлавоноїдну Р-вітамінну активність.
Біофлавоноїди - фенольні сполуки, що мають різноманітну клініко-фармакологічну активність і застосовуються для лікування багатьох захворювань. Функціонально вітамін Р тісно зв`язаний з аскорбіновою кислотою. Разом з нею бере участь в окислювально-відновних процесах в організмі. Біофлавоноїди охороняють аскорбінову кислоту від окислювання, сприяють фіксації вітаміну С в органах і підсилюють його дію. Вони підвищують резистентність капілярів і зміцнюють їхню стінку (зменшують крихкість і проникність), пригнічують активність гіалуронідази і ряду інших ферментів катаболізму, підсилюють виділення жовчі та діурез. Лікувальна дія біофлавоноїдів у розглянутому випадку обумовлена стимуляцією синтезу білку і тим самим регенерації ушкоджених тканин.
               Венорутинол, як аналог біофлавоноїдов, має венотонізуючу й ангіопротекторну дію, нормалізує процеси мікроциркуляції і трофіки тканин, проникність стінок капілярів, підвищує їхній тонус. Поряд з ангіопротекторною дією, венорутинолу притаманна протинабрякова і протизапальна дія при станах, зв`язаних із хронічною венозною недостатністю.
2. Гепарин має місцевий і резорбтивний антиакоагуляційний, антитромботичний, протинабряковий і протизапальний ефекти, поліпшує місцевий кровотік.
3. Декспантенол є провітаміном вітаміну В5. Декспантенол краще всмоктується при місцевому застосуванні. Дія цього компонента гелю "Веногепанол" подібно з впливом пантотенової кислоти, у яку він перетворюється в організмі.

Вітамін В5 (пантотенова кислота) входить до складу коензиму А в якості коферменту. Коензим А є універсальним акцептором і переносником кислотних груп, відіграє важливу роль у клітинному метаболізмі, обміні вуглеводів, жирів і білків [8]. Встановлено важливе значення пантотенової кислоти в синтезі поліпептидів і білку, ацетилхоліну, гормонів кори наднирників і інших процесів в організмі. Пантотенова кислота підвищує антитоксичні властивості організму, необхідна для нормальних процесів формування і регенерації шкіри, слизистих оболонок. Декспантенол стимулює грануляцію і епітелізацію тканин, а також поліпшує усмоктування гепарину.

Усі перераховані діючі складові гелю "Веногепанол" відносяться до метаболітних речовин. Вони добре проникають через шкіру, взаємно підсилюють фармакологічні ефекти, проявляючи виражену лікувальну дію. За хімічною структурою ці речовини нагадують природні сполуки, що існують в організмі і приймають участь в обміні речовин, впливаючи на фізіологічні і біохімічні процеси функціонування клітин і організму в цілому. Для них характерний широкий спектр фармакологічної активності і виражений терапевтичний ефект при одночасно низькій токсичності.
Матеріали та методи. В умовах клініки професійних захворювань Національного медичного університету проведено обстеження та лікування 15 осіб (6 чоловіків, 9 жінок) віком від 40 до 60 років з ВХ. У 8 осіб діагностовано компенсовану форму ВХ І ст., 3 особи мали ВХ ІІ ст., 2 хворих мали трофічні виразки у фазі епітелізації, ще у 2 осіб відмічались явища екземи і дерматиту.

Гель "Веногепанол" застосовувався у комплексних схемах лікування ВХ шляхом рівномірного, без втирання, нанесення препарату у вигляді полоси вздовж вен довжиною до 5 см 2 рази на добу (ранком і вечором) на шкіру уражених ділянок нижніх кінцівок. Гель наносили тільки на інтактні поверхні. При варикозних виразках гель наносили у вигляді кільця діаметром 4 см, що не захоплювали уражені поверхні.

Тривалість лікування ВХ із застосуванням в комплексній схемі терапії гелю "Веногепанол" складала в середньому 14 днів. В комплексну схему лікування включалися препарати немісцевого застосування, що поліпшують мікроциркуляцію, підвищують резистентність капілярів, зменшують їх проникливість - дезагреганти, а також препарати, які сприяли усуненню набряків - діуретики. Пацієнтам обстеженої групи рекомендувалося більше знаходитися у горизонтальному положенні, тримати кінцівки в припіднятому положенні, а також користуватися еластичними бинтами або панчохами.

Визначення ефективності лікування здійснювалось на основі суб’єктивного оцінювання стану пацієнтом і запису показників реовазографії нижніх кінцівок (РВГ) в процесі лікування - до та після проведеного курсу терапії із застосуванням гелю "Веногепанол".
РВГ проводилась на апараті РА5-01 згідно загальноприйнятої методики [6]. Дослідження виконували в стані спокою при горизонтальному положенні нижніх кінцівок, а також при виконанні ортостатичної функціональної проби (піднімання кінцівок під кутом 70° до горизонту) з метою визначення ступеня і якості порушень периферичної гемодинаміки. Оцінка реовазограм проводилась за якісними та кількісними показниками згідно загальноприйнятим методикам. Вивчали наступні показники: кровонаповнення судин (амплітуда реограми – АРГ, реографічний показник - РП), тонусу артеріальних судин (час підйому реограми – ЧПР, відношення амплітуди інцізури до амплітуди реограми - ВІР), а також стан венозного відтоку (ВВ).

Результати та обговорення. В результаті проведених динамічних спостережень за станом здоров’я обстеженої групи осіб відмічається позитивна клінічна динаміка соматичного стану після двотижневого курсу застосування препарату. Усі пацієнти, які знаходились під спостереженням, відмічали зниження больових відчуттів, важкості та розпирання у нижніх кінцівках, зменшення набряків, а також зменшення і, в деяких випадках, навіть зникнення збільшених підшкірних вен.
Отримані клінічні дані підтверджувались результатами РВГ. Так у 86,7% обстежених (13 хворих) до лікування відмічено наявність пресистолічної хвилі, що є якісною ознакою венозного застою. Під час проведення ортостатичної проби у 6 осіб (40%) пресистолічна хвиля зникала і спостерігалось повне відновлення показників периферичної гемодинаміки. Це свідчило про збереження пружно-еластичних властивостей судинної стінки і дозволило діагностувати функціональний характер венозних порушень кровообігу нижніх кінцівок у цих пацієнтів. Після проведеного комплексного лікування із місцевим застосуванням гелю "Веногепанол" пресистолічна хвиля реєструвалась лише у чотирьох хворих (26,7%). При цьому у цих пацієнтів пресистолічна хвиля зберігалась і при проведенні ортостатичної проби, що вказувало на більш глибоке ураження венозної стінки у цих осіб.

Характеристика кількісних параметрів гемодинаміки нижніх кінцівок наведена в таблиці. Аналізуючи показники реографії, слід відмітити, що в результаті проведеного лікування поряд з позитивною динамікою клінічного стану відзначалось зменшення ознак венозного застою, що знайшло відбиток у негативному прирості показників венозного відтоку при проведенні функціональної проби з підняттям ніг (ВВ: -4,44%, -0,47%). У вихідному положенні кінцівок значимої динаміки показників венозного відтоку після лікування не отримано.
До лікування у обстежених хворих реєструвалось зниження показників кровонаповнення судин нижніх кінцівок (АРГ і РП). Але після проведеного лікування з використанням ″Веногепанолу″ відбувалось покращення показників кровопостачання судин нижніх кінцівок як у стані спокою, так і при виконанні ортостатичної проби, про що свідчать позитивні показники приросту ΔАРГ і ΔРП. Поряд із зростанням кровопостачання судин і зменшенням ознак венозного застою відбувалось зниження тонусу магістральних артерій нижніх кінцівок (негативні значення ΔЧПР) і підвищення тонусу прекапілярного руслу (позитивні значення ΔВІР).
При застосуванні препарату нами не відмічено явищ передозування, не спостерігалось ознак побічні дії лікарського засобу і алергічних реакцій.

Таблиця
ДИНАМІКА РВГ-ПОКАЗНИКІВ ДО ТА ПІСЛЯ ЛІКУВАННЯ
(регіон обстеження - гомілки)