Найбільш розповсюдженим захворюванням судин нижніх кінцівок, важливою економічною і медичною проблемою є гостра і хронічна венозна недостатність, яка виникає внаслідок тромбофлебіту і варикозного розширення підшкірних вен. Актуальність проблеми обумовлена збільшенням числа хворих з цією патологією, а також недостатньою ефективністю застосовуємих методів лікування.

Варикозну хворобу діагностують у 10% дорослого населення Європи [1, 4]. Хірургічний метод є визначальним у лікуванні таких хворих. Однак після хірургічного втручання і склеротерапії варикозно-розширених вен у віддаленому періоді в 20-40% пацієнтів виникає рецидив захворювання [2, 6]. Гострий тромбофлебіт варикозно-змінених підшкірних вен у 9,3% хворих поширюється на глибокі магістральні вени, у зв`язку з чим у 0,5 - 1% виникає тромбоемболія легеневої артерії, у 95% - інвалідизуючий посттромбофле-бітичний синдром [3,5]. Необхідний вибір методів оперативного і консервативного лікування гострої і хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок з мінімальним ризиком для хворого і максимальною ефективністю.

У клініці з 2000 по 2003 рр. із приводу гострого тромбофлебіту і варикозної хвороби нижніх кінцівок оперовані 780 пацієнтів. Зроблено аналіз ефективності лікування 110 хворих у віці від 20 до 65 років, у середньому (42 ± 3) роки. Гострий тромбофлебіт нижніх кінцівок діагностовано у 50 хворих, варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок у стадії субкомпенсації - у 60. Хворим проведені загальноклінічні дослідження, функціональні проби, ультразвукове дуплексне сканування, локація вен для виявлення недостатності клапанів і перфорантних вен за методикою, розробленою в клініці.

Однією з проблем хірургії варикозної хвороби підшкірних вен є топічна діагностика недостатності перфорантних і глибоких вен. Перфорантні вени у нижній третині стегна, верхньої, середньої і нижньої третини гомілки виявлені у всіх пацієнтів з варикозною хворобою та у 41 - з гострим тромбофлебітом. Клапани глибоких магістральних вен нижніх кінцівок були спроможними. Усім хворим проведена консервативна терапія в поєднанні з оперативним втручанням.

Особливістю запропонованої нами методики є видалення варикозно-розширених вен по Бебкоку - Нарату з мінідоступів та з використанням оригінального венекстрактора. Гирло великої підшкірної вени ноги виділяли з доступу в ділянці пахового трикутника, залишали її куксу довжиною 0,5—0,7 см, мобілізували і лігірували всі гілки, що впадають у верхню третину великої підшкірної вени, видаляли основний і додатковий стовбури великої підшкірної вени нижньої кінцівки. В усіх хворих з неспроможними перфорантними венами виконано їх ендоскопічне клипування та електрокоагуляція. Після операції здійснювали заходи, спрямовані на профілактику ускладнень: тромбозу глибоких вен, тромбоемболії легеневої артерії нагноєння ран. З цією метою хворим рекомендували активізацію у постілі вже до кінця 1 доби, у наступну добу - дозовану ходьбу з еластичною компресією кінцівки. Обов`язково застосовували в 1-3 добу після операції антибіотики, антиагреганти і гель Веногепанол, який 1-3 рази на день наносили на тромбофлебітично-змінену шкіру, шви і гематоми, що виникли після операції. Тривалість лікування 7-15 діб. Ускладнення (тромбоемболія легеневої артерії, нагноєння ран, розходження шкірних швів, некроз країв рани) після виконання операції не виявлені. У всіх пацієнтів під час спостереження від 30 діб до 12 міс. відзначений виражений клінічний ефект - відсутність рецидиву захворювання, косметичність післяопераційних рубців. Біль різної інтенсивності в ділянці тромбованих вен до лікування спостерігали в 99,9% хворих. На 7 добу застосування гелю Веногепанол незначний біль відзначили 93,3% пацієнтів, на 15 добу - 3,3%. Порушення сну до лікування спостерігали в 93,2% хворих з гострою і хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок, на 7 добу лікування - у 13,3% хворих з гострим тромбофлебітом гомілки і стегна, на 15 добу порушення сну не спостерігалося. У 96,7% хворих відзначений неускладнений перебіг післяопераційного періоду. Тільки в 3,3% хворих операційна рана загоїлася вторинним натягом. У 93,5% хворих рубець після операції був рухливим, м`яким. Через 7 діб застосування гелю Веногепанол у 84% хворих зник набряк, розсмоктування післяопераційної гематоми відзначено у всіх пацієнтів. Неприємні відчуття, парестезію й інші побічні ефекти при застосуванні гелю Веногепанол не спостерігали, усім хворим проведений повний курс лікування.

Таким чином, виконання оперативного втручання в сполученні з застосуванням гелю Веногепанол є ефективним методом лікування гострої і хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок. Реферат. Проаналізовані результати лікування 110 хворих з гострою і хронічною венозною недостатністю нижніх кінцівок. Запропоновані нові методики: мініфлебектомія та ендоскопічна дисекція перфорантних вен. Обгрунтована доцільність застосування після операції антибіотиків, антиагрегантів і препаратів, що містять гепарин (гель Веногепанол). Ключові слова: тромбофлебіт - варикозна хвороба — гостра і хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок - оперативне лікування - гель Веногепанол.

ЛІТЕРАТУРА

1. Савельев В.С., Гологорский В.А., Кириенко А.И. и др. Флебология: Руководство для врачей. – М.: Медицина, 2001. – 664 с.
2. Санников А.Б., Назаренко П.М., Грибов В.П. Способ лечения варикозно-измененных поверхностных вен нижних конечностей путем стволовой катетерной облитерации полиакриламидным гидрогелем “Формакрил” // Ангиология и сосудистая хирургия. - 1997. - № 3. - С. 55-63.
3. Шалимов А.А., Сухарев И.И. Хирургия вен. - К.: Здоровья, 1984. – 254 с.
4. Cossio J. Эпидемиология варикозных заболеваний // Флеболимфология. - 1996. - № 1. - С. 8-12.
5. Jain K.K. Pathophysiology and pharmacotherapy of chronic venous insufficiency: a critical review. – 1998. – Vol.1. - p. 269 - 288.
6. Muller R.Treаtment of varicose external saphenous vein by ambulatory phlebectomy // J. Phebol. - 1991. - Vol.44, №3. – P. 687–692.